розпуста —
-и, ж. 1》 Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. Будинок розпусти — те саме, що Дім розпусти (див. дім). Дім розпусти — див. дім. Кубло розпусти — місце, де панує розпуста. 2》 Зневажання певних правил, законів. || Непокірність, неслухняність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розпуста —
РОЗПУ́СТА, и, ж. 1. Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. – Та ж ви не повія яка, .. адже вам не пусте в голові, не розпуста (М. Коцюбинський); – Що ваша душа? Торба, в яку ви збирали гроші, а замість них плодили старців і розпусту.
Словник української мови у 20 томах
розпуста —
РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева).
Словник синонімів української мови
розпуста —
Розпу́ста, -ти, -ті
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розпуста —
РОЗПУ́СТА, и, ж. 1. Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. — Та ж ви не повія яка,.. адже вам не пусте в голові, не розпуста (Коцюб., І, 1955, 45); Головне для слуг Ватікану — не віра, а гроші, лакомство, розпуста (Ільч., Козацьк. роду..
Словник української мови в 11 томах