Значення в інших словниках
-
бовкало —
бо́вкало іменник чоловічого роду било (у дзвоні); калатало діал.
Орфографічний словник української мови
-
бовкало —
-а, с., діал. 1》 Било (у дзвоні). 2》 Калатало.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бовкало —
БО́ВКАЛО, а, с., діал. 1. Било (у дзвоні). Юнак підскочив до нього [дзвона] і зірвав ковпачок з металевого бовкала (О. Донченко). 2. Калатало. О, який то був знайомий стукіт – сухий і голосний звук дерев'яного бовкала, яке прив'язують коровам до шиї (О. Донченко).
Словник української мови у 20 томах
-
бовкало —
БИ́ЛО (металевий стрижень у дзвонах, дзвінках), ЯЗИ́К, БО́ВКАЛО діал. Марко поторгав рукою дзвін, злегенька гойднув било, і мідь ..обізвалася низьким співучим голосом (М.
Словник синонімів української мови
-
бовкало —
БО́ВКАЛО, а, с., діал. 1. Било (у дзвоні). Юнак підскочив до нього [дзвона] і зірвав ковпачок з металевого бовкала (Донч., III, 1956, 358). 2. Калатало. О, який то був знайомий стукіт — сухий і голосний звук дерев’яного бовкала, яке прив’язують коровам до шиї (Донч., VI, 1957, 149).
Словник української мови в 11 томах
-
бовкало —
Бовкало, -ла с. 1) Языкъ у колокола. 2) Глупый болтунъ.
Словник української мови Грінченка