Значення в інших словниках
-
бубнити —
бубни́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
бубнити —
-ню, -ниш, недок., розм. Те саме, що бубоніти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бубнити —
БУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Грати на бубні. – Що се? Хто се бубнить? – загомоніли вони [люди] (І. Франко); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (С.
Словник української мови у 20 томах
-
бубнити —
бу́бни́ти 1. невиразно говорити; бубоніти (м, ср)||белендіти 2. шк. заучувати напам'ять; зазубрювати (ст): Декотрі з них цілі послідні ферії стратили на тім, що “бубнили” чи там “кували” до матури (Шухевич)||кувати, кути
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
бубнити —
СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.
Словник синонімів української мови
-
бубнити —
БУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Грати на бубні. — Що се? Хто се бубнить? — загомоніли вони [люди] (Фр., VII, 1951, 349); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Скл.
Словник української мови в 11 томах
-
бубнити —
Бубни́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) О бубнѣ: издавать звукъ; играть на бубнѣ. Бубни бубнять. Рудч. Ск. II. 5. Бубон бубнить, скрипка грає. Ком. ІІ. № 529. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю. Pauli. II. 104.
Словник української мови Грінченка