бубнити
бу́бни́ти 1. невиразно говорити; бубоніти (м, ср)||белендіти
2. шк. заучувати напам'ять; зазубрювати (ст): Декотрі з них цілі послідні ферії стратили на тім, що “бубнили” чи там “кували” до матури (Шухевич)||кувати, кути
Лексикон львівський: поважно і на жарт