Значення в інших словниках
-
бунтівник —
бунтівни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
бунтівник —
[бун'т'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, кл. -ичеи, мн. -ниеки, -ниек'іў
Орфоепічний словник української мови
-
бунтівник —
-а, ч. Учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бунтівник —
див. бунтар
Словник чужослів Павло Штепа
-
бунтівник —
БУНТІВНИ́К, а́, ч. Те саме, що бунта́р. – Запріть браму! Всім по двадцять п'ять [гарячих], а сьому старому бунтівникові кілько влізе (І. Франко); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (А.
Словник української мови у 20 томах
-
бунтівник —
I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!...
Словник синонімів української мови
-
бунтівник —
Бунтівни́к, -ка́, -ко́ві, -нику́! -ники́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
бунтівник —
БУНТІВНИ́К, а́, ч. Учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар. — Запріть браму! Всім по двадцять п’ять [гарячих], а сьому старому бунтівникові кілько влізе (Фр., III, 1950, 273); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (Шиян, Гроза.., 1956, 528).
Словник української мови в 11 томах
-
бунтівник —
Бунтівник и бунтовник, -ка м. Бунтовщикъ. К. ЧР. 411. Лихі бунтівники, перевертні щоденні. К. Псал. 177.
Словник української мови Грінченка