Значення в інших словниках
-
бідка —
бі́дка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
бідка —
-и, ж. Зменш. до біда II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бідка —
БІ́ДКА, и, ж. Зменш. до біда́2. Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
-
бідка —
ДВОКО́ЛКА (візок на двох колесах), БІДА́, БІДА́РКА, БІ́ДКА розм. Уже дві години Милантій, заховавши бідарку у вибалку, чекав Настуню. Час від часу вилазив на двоколку і, приклавши руку до лоба, вдивлявся на дорогу (М.
Словник синонімів української мови
-
бідка —
БІ́ДКА, и, ж. Зменш. до біда́². Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (Н.-Лев., II, 1956, 204); Микола Іванович — секретар райпарткому, носиться по селах на двоколісній бідці (Коз., Вибр., 1947, 110).
Словник української мови в 11 томах
-
бідка —
Бідка, -ки ж. 1) ум. отъ біда. 2) Телѣжка о двухъ колесахъ. Запріг бідку. Грин. II. 331.
Словник української мови Грінченка