Значення в інших словниках
-
вельзевул —
вельзеву́л іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
Вельзевул —
А, ч. У християнських уявленнях демонічна істота. На вітрі струмує осика і сяєвом сходить цвинтарним (защедра щопта Вельзевула твій тойсвіт підносить до уст).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
вельзевул —
-а, ч. У ранньохристиянській релігії – володар демонів, диявол.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вельзевул —
вельзеву́л (семіт. ба’ал зебуб, букв. – господар мух) у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
вельзевул —
Вельзеву́л, -ла, -лові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)