Вельзевул

А, ч. У християнських уявленнях демонічна істота.

На вітрі струмує осика

і сяєвом сходить цвинтарним

(защедра щопта Вельзевула

твій тойсвіт підносить до уст). (П-1:87);

Віками йде вертепна драма

у дев'ять Дантових картин,

сам Ірод краще не заграв би,

тут Вельзевул покине кін,

не витерпить. (П-2:227).

Значення в інших словниках

1. вельзевул — вельзеву́л іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вельзевул — -а, ч. У ранньохристиянській релігії – володар демонів, диявол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вельзевул — див. чорт  Словник синонімів Вусика
4. вельзевул — вельзеву́л (семіт. ба’ал зебуб, букв. – господар мух) у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. вельзевул — Вельзеву́л, -ла, -лові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)