Великий тлумачний словник сучасної мови

вельзевул

вельзеву́л

-а, ч.

У ранньохристиянській релігії – володар демонів, диявол.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вельзевул — вельзеву́л іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. Вельзевул — А, ч. У християнських уявленнях демонічна істота. На вітрі струмує осика і сяєвом сходить цвинтарним (защедра щопта Вельзевула твій тойсвіт підносить до уст).  Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. вельзевул — див. чорт  Словник синонімів Вусика
  4. вельзевул — вельзеву́л (семіт. ба’ал зебуб, букв. – господар мух) у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. вельзевул — Вельзеву́л, -ла, -лові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)