Значення в інших словниках
-
верховий —
верхови́й 1 прикметник той, що зверху; стос. верхової їзди верхови́й 2 іменник чоловічого роду, істота вершник
Орфографічний словник української мови
-
верховий —
-а, -е. 1》 Стос. до верху (у 1 знач.); який міститься, перебуває, діє і т. ін. зверху, нагорі. 2》 Пов'язаний з пересуванням верхи. Верховий кінь. 3》 Який їздить верхи. || у знач. ім. верховий, -вого, ч. 4》 Який міститься, знаходиться і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
верховий —
1. див. верхівець 2. це вітер
Словник чужослів Павло Штепа
-
верховий —
ВЕРХОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до верху (у 1 знач.); який міститься, перебуває, діє, водиться і т. ін. зверху, нагорі. Верхове гілля того гаю витикалося з-за зеленої гори (І. Нечуй-Левицький); Білі верхи, срібні стоги, сиві сіна верхові (В.
Словник української мови у 20 томах
-
верховий —
ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М.
Словник синонімів української мови
-
верховий —
ВЕРХОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до верху (в 1 знач.); який міститься, перебуває, діє і т. ін. зверху, нагорі. Верхове гілля того гаю витикалося з-за зеленої гори (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
верховий —
Верховий, -а, -е 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ. О. 1862. V. Кух.
Словник української мови Грінченка