Значення в інших словниках
-
верхів'я —
верхі́в'я іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
верхів'я —
[веирх’івйа] -йа, р. мн. -йіў
Орфоепічний словник української мови
-
верхів'я —
-я, с. 1》 Верхня найвища частина чого-небудь; верх (перев. дерева, гори). 2》 чого, перен. Вершина розвитку, найвищий ступінь. 3》 Верхня течія річки, а також місцевість, що прилягає до неї.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
верхів'я —
ВЕРХІ́В'Я, я, с. 1. Горішня, найвища частина чого-небудь; верх (перев. дерева, гори). І зійшов Господь на гору Синай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори (Біблія. Пер. І. Огієнка); Зазолотились і верхів'я дерева (Г.
Словник української мови у 20 томах
-
верхів'я —
ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал.
Словник синонімів української мови
-
верхів'я —
Верхів'я, -в'я с. 1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів'я, О. 1862. V. 83. 2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109.
Словник української мови Грінченка