Значення в інших словниках
-
гомінкий —
гомінки́й прикметник
Орфографічний словник української мови
-
гомінкий —
ГОМІНЛИВИЙ, ГАЛАСЛИВИЙ, шумливий; (- людину) ГОВІРКИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
гомінкий —
-а, -е. Те саме, що гомінливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гомінкий —
ГОМІНКИ́Й, а́, е́. Те саме, що гомінли́вий. Ось він [ліс], великий, .. гомінкий! (І. Франко); В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (М.
Словник української мови у 20 томах
-
гомінкий —
БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
гомінкий —
Гомінки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гомінкий —
ГОМІНКИ́Й, а́, е́. Те саме, що гомінли́вий. В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (Коцюб., І, 1955, 311); Вулиці гомінкі, повні народу, дітей і підлітків (Вишня, І, 1956, 327)...
Словник української мови в 11 томах
-
гомінкий —
Гомінкий, -а, -е Громко говорящій, звучный. Торжища гомінкі. К. ДЗ. 6.
Словник української мови Грінченка