гомінкий
ГОМІНКИ́Й, а́, е́.
Те саме, що гомінли́вий.
Ось він [ліс], великий, .. гомінкий! (І. Франко);
В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (М. Коцюбинський);
Вулиці гомінкі, повні народу, дітей і підлітків (Остап Вишня);
Ночувати доводилося десь у горах чи біля гомінких водоспадів Кзил-Су (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)