гомінко

ГО́МІНКО.

Присл. до гомінки́й.

Настав справжній ранок,.. у відчинену кватирку зразу ж жваво й гомінко заспівало птаство і вдарило густим весняним ароматом – свіжим духом трухлявого листу, землі й молодого зела (М. Івченко);

// у знач. пред.

В хаті гомінко і жарко (А. Малишко);

Там, усередині, було гомінко, перелунювались веселі голоси (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. гомінко — го́мінко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гомінко — Присл. до гомінкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гомінко — ГО́МІНКО. Присл. до гомінки́й; // у знач. присудк. сл. Ще тільки світає, а на тваринницькому подвір’ї людно, гомінко (Рад. Укр., 28.УІІІ 1959, 2).  Словник української мови в 11 томах