гомінко
ГО́МІНКО. Присл. до гомінки́й;
// у знач. присудк. сл.
Ще тільки світає, а на тваринницькому подвір’ї людно, гомінко (Рад. Укр., 28.УІІІ 1959, 2).
Словник української мови (СУМ-11)ГО́МІНКО. Присл. до гомінки́й;
// у знач. присудк. сл.
Ще тільки світає, а на тваринницькому подвір’ї людно, гомінко (Рад. Укр., 28.УІІІ 1959, 2).
Словник української мови (СУМ-11)