Значення в інших словниках
-
грамота —
(уміння читати і писати) освіта, грамотність, писемність.
Словник синонімів Полюги
-
грамота —
гра́мота 1 іменник жіночого роду уміння читати й писати гра́мота 2 іменник жіночого роду документ
Орфографічний словник української мови
-
грамота —
Документ, АКТ, указ; П. освіта, знання, писемність; З. лист, послання.
Словник синонімів Караванського
-
грамота —
I -и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. || Освіта. || перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. II -и, ж. 1》 Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
грамота —
1. письменність 2. див. акредитива, хартія
Словник чужослів Павло Штепа
-
грамота —
ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (М. Коцюбинський); Хоч як було, і голод, і зима, – спасибі вам, дали мене до школи, де дяк учив і грамоти, й письма (Л. Костенко); // Освіта.
Словник української мови у 20 томах
-
грамота —
Грамоти учитися — може пригодитися. Говорить той, хто розуміє значення освіти в житті людини.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
грамота —
кита́йська гра́мота, жарт. Щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле. — Ми все сидимо .. і тільки філософствуємо: “Доля, випробування…” Тільки для тебе сіє́ (це) — китайська грамота. Ні чорта ти не розумієш, дівко (П.
Фразеологічний словник української мови
-
грамота —
ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості...
Словник синонімів української мови
-
грамота —
Гра́мота, -ти, -ті; -моти, -мот
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
грамота —
ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Коцюб., І, 1955, 447); // Освіта. Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах
-
грамота —
Грамота, -ти ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Словник української мови Грінченка