Значення в інших словниках
-
гугнити —
гугни́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
гугнити —
і гугніти, -ню, -ниш, недок., розм. 1》 Те саме, що гугнявити. 2》 Звучати неясно; звучати набридливо, монотонно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гугнити —
ГУГНЯ́ВИТИ (говорити, співати нерозбірливо, у ніс), ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм., ГУНЯ́ВИТИ розм. — Йду, бачу, — сидить цей страшило, гугнявить якусь пісню (О. Іваненко); — Ач, клятий, винуєшся, — незлобливо гугнить дід Овсій (Л.
Словник синонімів української мови
-
гугнити —
ГУГНИ́ТИ і ГУГНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. Те саме, що гугня́вити. — Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір, славні люди були! — Угу, — гугнить ворона, а рака кріпенько держить (Стор.
Словник української мови в 11 томах
-
гугнити —
Гугни́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) = гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. І. 15. 2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. МПр. 110.
Словник української мови Грінченка