гугнити
Гугни́ти, -ню́, -ни́ш
гл.
1) = гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. І. 15.
2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. МПр. 110.
Словник української мови Грінченка