дзвінко

див. голосно

Значення в інших словниках

1. дзвінко — дзві́нко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дзвінко — Присл. до дзвінкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзвінко — Дзві́нко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дзвінко — ДЗВІ́НКО. Присл. до дзвінки́й. Вони реготались, мов діти: вона — тонко і дзвінко, як молода дівчина, він — грубше, передчасним баском двадцятилітнього парубка (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах