Значення в інших словниках
-
дрочити —
дрочи́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
дрочити —
див. ДРАТУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
-
дрочити —
дрочу, дрочиш, недок., перех., розм. 1》 Викликати в кого-небудь гнів, роздратування; дратувати. 2》 вульг. Займатися онанізмом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дрочити —
дрочи́ти дражнити (ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
дрочити —
Чу, -чиш, недок., вульг. 1. Займатись онанізмом. А ви знаєте, що у тих, хто дрочить, волосся на руках росте? (Ю. Покальчук). Маєте собі свою Аліску — от і дрочіть нишком на перервах (Л. Дереш). 2. вульг. Вичікувати, тримати у напрузі, тиснути.
Словник сучасного українського сленгу
-
дрочити —
(-чу, -чиш) недок.; мол., жрм, крим. Займатися онанізмом. Виродок, який ненавидить всіх і все, дрочить в кулак, розглядаючи розвішані в себе в кімнаті еротичні картинки з фільму "Без чувства" (Синопсис станіславський необов'язковий); Взагалі...
Словник жарґонної лексики української мови
-
дрочити —
ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
дрочити —
Дрочи́ти, дрочу́, дро́чиш, -чать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дрочити —
ДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, недок., перех., розм. Викликати в кого-небудь гнів, роздратування; дратувати. [Готліб:] Ой. не дрочи мене! гадюко! (Л. Укр., IV, 1954. 257).
Словник української мови в 11 томах
-
дрочити —
Дрочити, -чу, -чиш гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся. Лавр. 32.
Словник української мови Грінченка