дрочити
Чу, -чиш, недок., вульг.
1. Займатись онанізмом. А ви знаєте, що у тих, хто дрочить, волосся на руках росте? (Ю. Покальчук). Маєте собі свою Аліску — от і дрочіть нишком на перервах (Л. Дереш).
2. вульг. Вичікувати, тримати у напрузі, тиснути. Все воно якось ні до чого не кріпилося, провисало непритомне й ото хіба тільки до виливу жовчі дрочило, своєю туманною, зашифрованою в незнайомих іменнях і реаліях недосяжністю, натоптуваних домашніх самоуків (О. Забужко). Мені сказав викладач на парі (цитую) «Отож, шановні, хто як хоче, так і дроче!» (Інтернет).
3. Набридати.
◇
Дрочити мізки. Припини дрочити мізки — заїбав!
Словник сучасного українського сленгу