Значення в інших словниках
-
кибитка —
киби́тка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
кибитка —
-и, ж. 1》 Критий візок у кочових народів; халабуда. 2》 Легке переносне житло в кочових народів; юрта. 3》 У середньоазіатських народів – невелика хатина з вальків глини або цегли-сирцю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кибитка —
Халабуда, див. теліга
Словник чужослів Павло Штепа
-
кибитка —
КИБИ́ТКА, и, ж. 1. Критий візок у кочових народів; халабуда. Тоді Віктор Олексійович, осушивши ром во славу Бахуса, завалився у свою кибитку й побажав усім нам доброї ночі. (О.
Словник української мови у 20 томах
-
кибитка —
Ю́РТА (переносне — перев. конусоподібне — житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в кочових народів), КИБИ́ТКА. І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець Сиджу у юрті (С. Васильченко).
Словник синонімів української мови
-
кибитка —
КИБИ́ТКА, и, ж. 1. Критий візок у кочових народів; халабуда. А чутка й досі ще жива, Що лісу тут стояла сила, Ще і тоді, як татарва У нас з кибитками ходила (Щог.
Словник української мови в 11 томах
-
кибитка —
Рухоме, переносне житло кочових і напівкочових народів. Часто виконувалося з повсті.
Архітектура і монументальне мистецтво