кибитка
киби́тка
-и, ж.
1》 Критий візок у кочових народів; халабуда.
2》 Легке переносне житло в кочових народів; юрта.
3》 У середньоазіатських народів – невелика хатина з вальків глини або цегли-сирцю.
Великий тлумачний словник сучасної української мови