Значення в інших словниках
-
крикун —
крику́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
крикун —
Горлань, зіпака, горлопан, гарикало, галасун, д. верлань; (писклявий) верещака, верескун; (фразер) базіка.
Словник синонімів Караванського
-
крикун —
-а, ч. 1》 Той, хто часто кричить; горлань. || Сварлива людина. 2》 перен., зневажл. Галасливий фразер; базіка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
крикун —
Зіпа, зіпака, горлач, горлай, горлопан, галайко, гарикало, желіпало
Словник чужослів Павло Штепа
-
крикун —
КРИКУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто часто кричить; горлань. – Он який крикун вистрибує! – переводила [Пистина Іванівна] очі на сина (Панас Мирний); Старшина Гаршин – білобровий, кирпатенький крикун, котрого ніхто не боїться, бо всім відомо...
Словник української мови у 20 томах
-
крикун —
КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм.
Словник синонімів української мови
-
крикун —
КРИКУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто часто кричить; горлань. — Он який крикун вистрибує! — переводила [Пистина Іванівна] очі на сина (Мирний, III, 1954, 191); І тут нараз яка ж зміна! Замість шаленого крикуна просто хлопчик-душка (Фр.
Словник української мови в 11 томах