Значення в інших словниках
-
кільчитися —
кі́льчитися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
кільчитися —
-иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кільчитися —
(прокільчитися), -иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати. Спасибі, що росте трава і що душа жива, і що біліє голова, і кільчиться трава. (ЗД:68); Прокільчилося молодими врунами осіннє поле — зеленіє знову. (ЗД: 113).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
кільчитися —
КІ́ЛЬЧИТИСЯ, иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати. Спасибі, що росте трава і що душа жива, і що біліє голова, і кільчиться трава (В. Стус); Маленьке пшеничне зерно кільчиться рожевим, мов дитяче личко, зубчиком (П.
Словник української мови у 20 томах
-
кільчитися —
ПРОРОСТА́ТИ (про рослини — пускати паростки), ПОРОСТА́ТИ, ПА́РОСТИТИСЯ, КІ́ЛЬЧИТИСЯ, НАКІ́ЛЬЧУВАТИСЯ, ПУСКА́ТИСЯ розм., КЛЮ́ЧИТИСЯ діал., ЗУ́БИТИСЯ діал., НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ діал.
Словник синонімів української мови
-
кільчитися —
Кі́льчитися, -чуся, -чишся, -чаться
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кільчитися —
КІ́ЛЬЧИТИСЯ, иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати. Коли насіння набубнявіє й почне кільчитись, його розстеляють тонким шаром у ящиках, накривають зверху зволоженим полотном (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 78).
Словник української мови в 11 томах
-
кільчитися —
Кільчитися, -чуся, -чишся гл. Пускать ростки, проростать. Вже кільчиться гречка, пшениця. Камен. у. Він злиденний господарь: у його в коморі геть покільчилась пшениця. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка