кільчитися

кі́льчитися

(прокільчитися), -иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати.

Спасибі, що росте трава

і що душа жива,

і що біліє голова,

і кільчиться трава. (ЗД:68);

Прокільчилося молодими врунами

осіннє поле — зеленіє знову. (ЗД: 113).

Значення в інших словниках

1. кільчитися — кі́льчитися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кільчитися — див. проростати  Словник синонімів Вусика
3. кільчитися — -иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кільчитися — КІ́ЛЬЧИТИСЯ, иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати. Спасибі, що росте трава і що душа жива, і що біліє голова, і кільчиться трава (В. Стус); Маленьке пшеничне зерно кільчиться рожевим, мов дитяче личко, зубчиком (П.  Словник української мови у 20 томах
5. кільчитися — ПРОРОСТА́ТИ (про рослини — пускати паростки), ПОРОСТА́ТИ, ПА́РОСТИТИСЯ, КІ́ЛЬЧИТИСЯ, НАКІ́ЛЬЧУВАТИСЯ, ПУСКА́ТИСЯ розм., КЛЮ́ЧИТИСЯ діал., ЗУ́БИТИСЯ діал., НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
6. кільчитися — Кі́льчитися, -чуся, -чишся, -чаться  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кільчитися — КІ́ЛЬЧИТИСЯ, иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати. Коли насіння набубнявіє й почне кільчитись, його розстеляють тонким шаром у ящиках, накривають зверху зволоженим полотном (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 78).  Словник української мови в 11 томах
8. кільчитися — Кільчитися, -чуся, -чишся гл. Пускать ростки, проростать. Вже кільчиться гречка, пшениця. Камен. у. Він злиденний господарь: у його в коморі геть покільчилась пшениця. Подольск. г.  Словник української мови Грінченка