Значення в інших словниках
-
кіптюга —
кіптюга́ іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
кіптюга —
-и, ж., розм. Те саме, що курява; пил.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кіптюга —
КІПТЮГА́, и́, ж., розм. Те саме, що ку́рява; пил (у 1 знач.). Марина гримала на батька й на сина, що збив таку кіптюгу коло землянки (Панас Мирний); Після того, як він опинився за ворітьми флотської школи...
Словник української мови у 20 томах
-
кіптюга —
ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил.
Словник синонімів української мови
-
кіптюга —
КІПТЮГА́, и́, ж., розм. Те саме, що ку́рява; пил. Марина гримала на батька й на сина, що збив таку кіптюгу коло землянки (Мирний, II, 1954, 84).
Словник української мови в 11 томах
-
кіптюга —
Кіптюга, -ги ж. = кіптяга.
Словник української мови Грінченка