Значення в інших словниках
-
межник —
межни́к іменник чоловічого роду межа діал.
Орфографічний словник української мови
-
межник —
-а, ч., діал. Межа (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
межник —
МЕЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (В. Минко).
Словник української мови у 20 томах
-
межник —
МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬ розм., ОБРУ́Б діал.; ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОК розм., СУ́ГОЛОВОК розм., МЕЖНИ́К (МІЖНИ́К) діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом).
Словник синонімів української мови
-
межник —
Межни́к, -ка́; -ки́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
межник —
МЕЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (Минко, Вибр., 1952, 109).
Словник української мови в 11 томах
-
межник —
Межник, -ка м. 1) Полоса незасѣянной земли между двумя нивами. Харьк. у. 2) Промежность, perinaeum. Пятигор. окр.
Словник української мови Грінченка