Значення в інших словниках
-
мусувати —
мусува́ти 1 дієслово недоконаного виду робити пінистим мусува́ти 2 дієслово недоконаного виду міркувати діал.
Орфографічний словник української мови
-
мусувати —
кн., (чутки) перетирати на язиках, (перебільшуючи) роздмухувати кадило.
Словник синонімів Караванського
-
мусувати —
I -ую, -уєш, недок., перех., спец. Робити пінистим. II -ую, -уєш, недок., діал. Міркувати, розмірковувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мусувати —
МУСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що. 1. спец. Робити пінистим. 2. перен., книжн. Поширювати які-небудь відомості, перев. надаючи їм перебільшеного значення.
Словник української мови у 20 томах
-
мусувати —
ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
мусувати —
Мусува́ти, -су́ю, -су́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мусувати —
МУСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. Робити пінистим. МУСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал. Міркувати, розмірковувати. Довго він мусував про своє безталання (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
-
мусувати —
Мусува́ти, -сую, -єш гл. 1) Раздумывать, соображать, измышлять. Мені дай зараз за роботу, то я приймуся мусувать, як нам у пекло довалитись. Котл. Ен. III. 18. Довго він мусував про своє безталання. Полт. г.
Словник української мови Грінченка