мусувати
МУСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що.
1. спец. Робити пінистим.
2. перен., книжн. Поширювати які-небудь відомості, перев. надаючи їм перебільшеного значення.
Проблему “піти – залишитися” обережно, але впродовж усієї кампанії мусували в самому цьому середовищі (із журн.);
Преса мусує чутки про купівлю ним якихось жеребців і про його рахунки (з газ.).
МУСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал.
Міркувати, розмірковувати.
Довго він мусував про своє безталання (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)