Значення в інших словниках
-
незаперечний —
незаперечний – безперечний Незаперечний – той, що не може бути заперечений; явний, очевидний. Вживається зі словами: авторитет, доказ, успіх, факт, рішення, явище, дані.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
незаперечний —
незапере́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
незаперечний —
НЕЗАПЕРЕЧНИЙ – БЕЗПЕРЕЧНИЙ Незаперечний. Який не може бути заперечений, не викликає сумнівів; явний, очевидний. Вж. зі сл.: авторитет, доказ, зв’язок, успіх, факт, істина, перевага, досягнення, підтвердження, право, рішення, явище, дані. Пох.
Літературне слововживання
-
незаперечний —
Очевидний, безсум нівний, безперечний, явний, (факт) неспростовний, (аргумент) невідпорний, (закон) непорушний, (тон) безапеляційний, категоричний.
Словник синонімів Караванського
-
незаперечний —
[неизапеиречнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
незаперечний —
-а, -е. Який не викликає сумніву, заперечення; явний; очевидний. || у знач. присудк. сл. || Який не допускає ніякого сумніву, заперечення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
незаперечний —
НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який не викликає сумніву, заперечення; явний; очевидний. Його резюме, хоч сказане з незаперечним талантом і великою виразністю, мало одну велику хибу, – було задовге (І. Франко); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови у 20 томах
-
незаперечний —
БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований).
Словник синонімів української мови
-
незаперечний —
НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який не викликає сумніву, заперечення; явний; очевидний. Його резюме, хоч сказане з незаперечним талантом і великою виразністю, мало одну велику хибу, — було задовге (Фр., VI, 1951, 277); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови в 11 томах