Значення в інших словниках
-
онімілий —
онімі́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
онімілий —
[он'ім’ілией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
-
онімілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до оніміти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
онімілий —
ОНІМІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до онімі́ти. Владко стояв перед нею, онімілий із здивування (І. Франко); // у знач. прикм. Чарка випорснула з онімілих Севиних пальців (А. Хижняк); * Образно. Ці слова, наче з поганого сну, підіймають онімілу душу Плачинди (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
онімілий —
ОНІМІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до онімі́ти. Владко стояв перед нею, онімілий із здивування (Фр., VI, 1951, 283); Чарка випорснула з онімілих Севиних пальців (Хижняк, Невгамовна, 1961, 169); *Образно. Ці слова, наче з поганого сну, підіймають онімілу душу Плачинди (Стельмах, І, 1962, 107).
Словник української мови в 11 томах