Значення в інших словниках
-
оракул —
ора́кул іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
оракул —
ІСТ. жрець-віщун; П. <�незаперечний> авторитет; (книга) порадник ворожбитства.
Словник синонімів Караванського
-
оракул —
-а, ч. 1》 У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями. || Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував. || Місце, храм, де давалися ці пророцтва.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
оракул —
Віщун, провісник, провидця, див. передвісник
Словник чужослів Павло Штепа
-
оракул —
ОРА́КУЛ, а, ч. 1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтво, що нібито йшло від богів і витлумачувалося жерцями; // Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував.
Словник української мови у 20 томах
-
оракул —
ора́кул (лат. oraculum, від oro – кажу, прошу) 1. У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке нібито було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жерців. 2. Місце, де відбувалися пророцтва (напр.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
оракул —
У релігіях стародавніх Греції, Риму, Сх. пророцтво, яке начебто повідомляли людям боги устами жерців; найвідомішими були о., які сповіщали жерці храму Аполлона у Дельфах.
Універсальний словник-енциклопедія
-
оракул —
ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О.
Словник синонімів української мови
-
оракул —
Ора́кул, -ла; -кули, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
оракул —
ОРА́КУЛ, а, ч. 1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу — пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями; // Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував.
Словник української мови в 11 томах