оракул

ОРА́КУЛ, а, ч.

1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтво, що нібито йшло від богів і витлумачувалося жерцями;

// Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував.

Незабаром ми Асклепіненією побуваємо в Дельфах. Хочу запитати оракула про свою долю (О. Бердник);

// Місце, храм, де давалися ці пророцтва.

Великого значення набули оракули. Храми вважалися житлом богів у буквальному розумінні і тому їх статуї визнавалися сповненими життя (з наук. літ.).

2. перен. Особа, висловлювання якої визнаються незаперечною істиною.

Як вони сіли на канапі, поруч з хазяйкою, в залі разом стишилось, неначе всі готувались слухать якогось оракула (І. Нечуй-Левицький);

– Ваша величність, – гудів венеціанець, – я посланий до вас славетним і можновладним королем усіх поетів, володарем золотого й діамантового пера сеньйором П'єтро Аретіно, званим оракулом істини й секретарем світу (П. Загребельний).

3. заст. Ворожильна книга.

[Лука:] Та ти справжній філософ, Харитоне. [Ганджа:] Таке й скажеш, праотче. Читав колись оракула, сонник Мартина Задеки... (Ю. Мокрієв).

Значення в інших словниках

1. оракул — ора́кул іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оракул — ІСТ. жрець-віщун; П. <�незаперечний> авторитет; (книга) порадник ворожбитства.  Словник синонімів Караванського
3. оракул — див. чародій  Словник синонімів Вусика
4. оракул — -а, ч. 1》 У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями. || Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував. || Місце, храм, де давалися ці пророцтва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. оракул — Віщун, провісник, провидця, див. передвісник  Словник чужослів Павло Штепа
6. оракул — ора́кул (лат. oraculum, від oro – кажу, прошу) 1. У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке нібито було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жерців. 2. Місце, де відбувалися пророцтва (напр.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. оракул — У релігіях стародавніх Греції, Риму, Сх. пророцтво, яке начебто повідомляли людям боги устами жерців; найвідомішими були о., які сповіщали жерці храму Аполлона у Дельфах.  Універсальний словник-енциклопедія
8. оракул — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О.  Словник синонімів української мови
9. оракул — Ора́кул, -ла; -кули, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. оракул — ОРА́КУЛ, а, ч. 1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу — пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями; // Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував.  Словник української мови в 11 томах