оракул
ора́кул
-а, ч.
1》 У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями.
|| Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував.
|| Місце, храм, де давалися ці пророцтва. Дельфійський оракул.
2》 перен. Особа, висловлювання якої визнаються незаперечною істиною.
3》 заст. Ворожильна книга.
Великий тлумачний словник сучасної української мови