Значення в інших словниках
-
панюга —
паню́га іменник чоловічого роду, істота пан зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
панюга —
-и, ч., зневажл. Збільш. до пан.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
панюга —
ПАНЮ́ГА, и, ч. Збільш. до пан. Зате ж і правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, – так тому й бути (Панас Мирний); Настя задумалась, – він [інспектор], правда, грізний, суворий панюга, – вчительки духу його бояться...
Словник української мови у 20 томах
-
панюга —
ПАНЮ́ГА, и, ч. Зневажл. до пан. Зате ж і правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, — так тому й бути (Мирний, І, 1949, 208); Настя задумалась, — він [інспектор], правда, грізний, суворий панюга, — вчительки духу його бояться...
Словник української мови в 11 томах
-
панюга —
Панюга, -ги м. ув. отъ пан. Роскидався на широкій канапі мов справдешній панюга. Левиц. І. 220.
Словник української мови Грінченка