петляти —
петля́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
петляти —
-яю, -яєш, недок., розм. 1》 Іти, пересуватися не по прямій лінії; ідучи, пересуваючись, робити петлі (у 2 знач.). || Бути розташованим по звивистій лінії; мати вигини, закрути, завороти (про шлях, річку і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
петляти —
ПЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Іти, пересуватися не по прямій лінії; ідучи, пересуваючись, робити петлі (у 2 знач.). Дем'ян, вистрибує з вирви і мчить, петляючи, наче заєць (Ю.
Словник української мови у 20 томах
петляти —
ЗВИВА́ТИСЯ (про дорогу, річку і т. ін. — мати вигини, зигзаги), ВИГИНА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ, ПЕТЛЯ́ТИ, ЗМІЇ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) розм., ГАДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПЕТЛЮВА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
петляти —
ПЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Іти, пересуватися не по прямій лінії; ідучи, пересуваючись, робити петлі (у 2 знач.). Дем’ян, вистрибує з вирви і мчить, петляючи, наче заєць (Смолич, Мир..
Словник української мови в 11 томах