Значення в інших словниках
-
пиряти —
пиря́ти дієслово недоконаного виду носити важкі речі; швидко бігати розм.
Орфографічний словник української мови
-
пиряти —
-яю, -яєш, недок., розм. 1》 перех. і без додатка. Всажувати ріжучий або колючий предмет у щось або когось. 2》 неперех., за ким. Швидко бігати; гасати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пиряти —
ПИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. що і без дод. Носити, тягати важкі речі. Батько і син пиряли мішки мовчки (І. Цюпа); Врешті Бурштейн помахом руки відіслав биндюжника геть, сів на стілець з таким змореним виглядом...
Словник української мови у 20 томах
-
пиряти —
БІ́ГАТИ (швидко пересуватися на ногах у різних напрямках), ЛІТА́ТИ підсил. розм., НОСИ́ТИСЯ підсил. розм., ПИРЯ́ТИ підсил. розм., ШМИГА́ТИ підсил. розм., ШМИГЛЯ́ТИ підсил. розм.; ГАНЯ́ТИ підсил. розм. (метушливо); ГАСА́ТИ підсил. розм. (жваво).
Словник синонімів української мови
-
пиряти —
ПИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. перех. і без додатка. Носити, тягати важкі речі. Батько і син пиряли мішки мовчки (Цюпа, Грози..
Словник української мови в 11 томах
-
пиряти —
Пиря́ти, -ря́ю, -єш гл. Ѣздить, сильно гоня лошадь. Побачив же він (мертв'як) мою коняку, як сів на неї, — вже він нею пиряв-пиряв, пиряв-пиряв, аж як став, так вона і репнула. Мнж. 131.
Словник української мови Грінченка