Значення в інших словниках
-
поголос —
(повідомлення про щось) чутка, розм. говір, гомін, поголоска, (негативний) плітка, поговір.
Словник синонімів Полюги
-
поголос —
по́голос іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
поголос —
Чутка; плітка, ПОГОВІР; звістка; п! ПЛІТКА.
Словник синонімів Караванського
-
поголос —
-у, ч. Те саме, що поголоска 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поголос —
ПО́ГОЛОС, у, ч. Те саме, що поголо́ска 1, 2. Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо... (К.
Словник української мови у 20 томах
-
поголос —
ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн.
Словник синонімів української мови
-
поголос —
ПО́ГОЛОС, у, ч. Те саме, що поголо́ска 1, 2. Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо… (Горд., Дівчина.., 1954, 204); В повітрі літають поголоси, ані правдивості, ані джерела яких не можна дошукатись (Вільде, Повнол.
Словник української мови в 11 томах
-
поголос —
По́голос, -су м. = поголоска. Поголос розійшовся по всій околиці. Єв. Л. IV. 14.
Словник української мови Грінченка