Значення в інших словниках
-
поголоска —
поголо́ска іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
поголоска —
Чутка; плітка, ПОГОВІР; звістка; п! ПЛІТКА.
Словник синонімів Караванського
-
поголоска —
-и, ж. 1》 Чутка, вірогідність якої не встановлено. || Свідомо неправдива чутка; плітка. || Недобра слава; поговір. 2》 Звістка, повідомлення про кого-, що-небудь. 3》 рідко. Те саме, що поговірка 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поголоска —
По́голоска, -ски, -сці; -лоски, -лосок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
поголоска —
ПОГОЛО́СКА, и, ж. 1. Чутка, вірогідність якої не встановлено. Серед моря самих дивоглядних поголосок, спліток, яких не шкодувала роздратована жінота, годі було орієнтуватись (М.
Словник української мови у 20 томах
-
поголоска —
ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн.
Словник синонімів української мови
-
поголоска —
ПОГОЛО́СКА, и, ж. 1. Чутка, вірогідність якої не встановлено. Серед моря самих дивоглядних поголосок, спліток, яких не шкодувала роздратована жінота, годі було орієнтуватись (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
поголоска —
Поголо́ска, -ки ж. Слухъ, молва. К. ЧР. 397. Скрізь пішла поголоска, що Кармалюк ходить. КС. 1883. II. 467. Десь дзвін лили і пустили таку поголоску. Ном. № 7807. Хиба не чув ти поголоски про чорну раду? К. ЧР. 107.
Словник української мови Грінченка