Значення в інших словниках
-
Поділля —
Поді́лля іменник середнього роду історичний регіон в Україні
Орфографічний словник української мови
-
поділля —
-я, с., розм. Низовинна місцевість; долина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поділля —
ПОДІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Низовинна, рівна місцевість між горбами чи горами; долина. За Россю на поділлі, на рівнині неначе спав густий дубовий ліс (І. Нечуй-Левицький); Сплетінням стежечок, вузькими плаями, що оперізують гори, ідуть гуцули на поділля (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
Поділля —
Історико-географічна обл. у басейні Пд. Бугу і лівобережної частини басейну Дністра; вперше згадується у документах середини XIV ст. (до середини XIV ст. т.зв. Пониззя); у 60-х XIV ст.
Універсальний словник-енциклопедія
-
поділля —
ДОЛИ́НА (рівна місцевість між горбами чи горами), ДІЛ, ПОДІ́ЛЛЯ розм., РОЗДО́ЛИНА розм., РОЗДО́Л діал.; ПА́ДІЛ, ПРИДОЛИ́НОК (невелика); ТІСНИ́НА (вузька, з крутими схилами, вздовж річки); ПА́ДИНА (невелика, звичайно кругла).
Словник синонімів української мови
-
Поділля —
Поді́лля, -лля, -ллю, на -ллі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
поділля —
ПОДІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Низовинна місцевість; долина. За Россю на поділлі, на рівнині неначе спав густий дубовий ліс (Н.-Лев., III, 1956, 74); Сплетінням стежечок, вузькими плаями, що оперізують гори, ідуть гуцули на поділля (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 182).
Словник української мови в 11 томах
-
поділля —
I. Поділля, -ля с. Часть, доставшаяся въ надѣлъ. --------------- II. Поділля, -ля с. Низменная мѣстность.
Словник української мови Грінченка