Значення в інших словниках
-
потрощити —
потрощи́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
потрощити —
-рощу, -рощиш, док., перех., розм. 1》 З силою розламати, розбити на частини (часто все чи багато чого-небудь); розтрощити. || безос. || Розчавити, роздробити (перев. що-небудь крихке, ламке). || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
потрощити —
ПОТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., кого, що, розм. 1. З силою розламати, розбити на частини (часто все або багато чого-небудь); розтрощити. – Ти чого став..? – гукала друга [жінка] на чоловіка. – Чом не возьмеш ломаку та не потрощиш їм тоту [ту] машину..!...
Словник української мови у 20 томах
-
потрощити —
ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев.
Словник синонімів української мови
-
потрощити —
Потрощи́ти, -рощу́, -ро́щиш, -щать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
потрощити —
ПОТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., перех., розм. 1. З силою розламати, розбити на частини (часто все або багато чого-небудь); розтрощити. — Ти чого став..? — гукала друга [жінка] на чоловіка. — Чом не возьмеш ломаку та не потрощиш їм тоту [ту] машину..!...
Словник української мови в 11 томах
-
потрощити —
Потрощи́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Раздавить, разбить, изломать, раздробить. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. І. 76. 2) Съѣсть (во множествѣ, — о не жидкой пищѣ).
Словник української мови Грінченка