потрощити
ПОТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., перех., розм.
1. З силою розламати, розбити на частини (часто все або багато чого-небудь); розтрощити.
— Ти чого став..? — гукала друга [жінка] на чоловіка. — Чом не возьмеш ломаку та не потрощиш їм тоту [ту] машину..! (Коцюб., І, 1955, 256);
До такого [потока] й не підступиш близько.. І нема на нім жолобків, щоб напитися було подорожньому: все одно він потрощить тобі, понищить (Хотк., II, 1966, 301);
— Ви хотіли тільки налякати пана, побити, потрощити йому зі злості вікна (Стельмах, І, 1962, 451);
*Образно. — Отаке тепер в мене розбите серце! Ви потрощили моє серце (Н.-Лев., VI, 1966, 65);
Все потрощила, пошматувала, рознесла війна (Дор., Не повтори.., 1968, 11);
// безос.
Один із плотів.. трапив між каміння, і тисячі колодок в лікоть завтовшки потрощило і розметало на дрібні тріски (Стор., І, 1957, 241);
// Розчавити, роздробити (перев. що-небудь крихке, ламке).
Як обрізують тютюн, то кожну бадилину, кожний лист у кожної дівки в руці бачить [тютюнник], .. — і як нанизала, і чи потрощила (Григ., Вибр., 1959, 261);
Колеса махали зубцями, неначе хотіли вхопити чоловіка й потрощити його на шматочки (Н.-Лев., II, 1956, 97);
Щогла, підпливши до берега,.. разів зо два збила Сева з ніг і могла потрощити йому кості (Ю. Янов., II, 1958, 53);
// безос.
Земля вибухнула під ним. Гострий біль пронизав зігнуті в стременах ноги до самих колін. «Потрощило!» майнуло в голові (Гончар, III, 1959, 223).
2. Побити, повбивати всіх або багатьох (ворогів, супротивників і т. ін.).
Супротивних потрощив [Еней]: Махне мечем — врагів десятки Лежать, повиставлявши п’ятки (Котл., І, 1952, 259);
Він пручався й репетував: — Пустіть!.. Я їм голови позриваю!.. Повбиваю!.. Потрощу!.. (Гр., II, 1963, 376);
[Чіп:] Всіх потрощу! Всі забирайтесь геть! (Коч., П’єси, 1951, 205).
3. фам. Жадібно з’їсти, поглинути (їжу).
Допивши стакан чаю і потрощивши усі сухарці, Марта Кирилівна встала (Н.-Лев., VI, 1966, 16);
— Ви знаєте, вночі у вагоні перегриз [собака] мотузку і потрощив ущент цілий клунок харчів однієї сердитої баби (Коп., Сон. ранок, 1951, 172).
Словник української мови (СУМ-11)