потрощити

потрощи́ти

-рощу, -рощиш, док., перех., розм.

1》 З силою розламати, розбити на частини (часто все чи багато чого-небудь); розтрощити.

|| безос.

|| Розчавити, роздробити (перев. що-небудь крихке, ламке).

|| безос.

2》 Побити, повбивати всіх чи багатьох (ворогів, супротивників і т. ін.).

3》 фам. Жадібно з'їсти, поглинути (їжу).

Значення в інших словниках

1. потрощити — потрощи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потрощити — див. трощити  Словник синонімів Вусика
3. потрощити — ПОТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., кого, що, розм. 1. З силою розламати, розбити на частини (часто все або багато чого-небудь); розтрощити. – Ти чого став..? – гукала друга [жінка] на чоловіка. – Чом не возьмеш ломаку та не потрощиш їм тоту [ту] машину..!...  Словник української мови у 20 томах
4. потрощити — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев.  Словник синонімів української мови
5. потрощити — Потрощи́ти, -рощу́, -ро́щиш, -щать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. потрощити — ПОТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., перех., розм. 1. З силою розламати, розбити на частини (часто все або багато чого-небудь); розтрощити. — Ти чого став..? — гукала друга [жінка] на чоловіка. — Чом не возьмеш ломаку та не потрощиш їм тоту [ту] машину..!...  Словник української мови в 11 томах
7. потрощити — Потрощи́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Раздавить, разбить, изломать, раздробить. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. І. 76. 2) Съѣсть (во множествѣ, — о не жидкой пищѣ).  Словник української мови Грінченка