Значення в інших словниках
-
приручати —
прируча́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
приручати —
-аю, -аєш, недок., приручити, -ручу, -ручиш, док., перех. 1》 Робити ручним, свійським. || перен. Робити кого-небудь слухняним, покірним. 2》 розм. Те саме, що доручати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
приручати —
1. освоювати, освоїти, поосвоювати, оговтувати, оговтати, пооговтувати, призвичаювати, призвичаїти, попризвичаювати, див. привчати, привикати 2. це доручати
Словник чужослів Павло Штепа
-
приручати —
ПРИРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., кого, що. 1. Робити ручним, свійським. Ніхто б інший не знайшов шляху до пташиного серця, а Свиридон приручив чорногуза цілком (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
приручати —
ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
приручати —
ПРИРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., перех. 1. Робити ручним свійським. — Ми одомашнюємо страусів, приручаємо диких антилоп… (Гончар, Таврія, 1952, 269); Ніхто б інший не знайшов шляху до пташиного серця...
Словник української мови в 11 томах