Значення в інших словниках
-
розгвинчений —
розгви́нчений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
розгвинчений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгвинтити. || розгвинчено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен., розм.Неврівноважений, нетвердий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розгвинчений —
РОЗГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгвинти́ти. Труба була розгвинчена; // перен., розм. А ось розгвинчена у всіх суглобах постать дурника Абеля (Н. Королева); В цю мить я помічаю по той бік дороги схожу на циркуль постать.
Словник української мови у 20 томах
-
розгвинчений —
РОЗГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгвинти́ти. 2. у знач. прикм., перен., розм. Неврівноважений, нетвердий. В пам’яті відбилась оця гостра спина, вузькі плечі, довгі ноги і розгвинчена хода (Панч, О. Пархом.
Словник української мови в 11 томах