розгвинчений

розгви́нчений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгвинтити.

|| розгвинчено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм., перен., розм.Неврівноважений, нетвердий.

Значення в інших словниках

1. розгвинчений — розгви́нчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розгвинчений — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. розгвинчений — РОЗГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгвинти́ти. Труба була розгвинчена; // перен., розм. А ось розгвинчена у всіх суглобах постать дурника Абеля (Н. Королева); В цю мить я помічаю по той бік дороги схожу на циркуль постать.  Словник української мови у 20 томах
4. розгвинчений — РОЗГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгвинти́ти. 2. у знач. прикм., перен., розм. Неврівноважений, нетвердий. В пам’яті відбилась оця гостра спина, вузькі плечі, довгі ноги і розгвинчена хода (Панч, О. Пархом.  Словник української мови в 11 томах