руйнівник —
руйнівни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
руйнівник —
-а, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
руйнівник —
РУЙНІВНИ́К, а́, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
руйнівник —
РУЙНІВНИ́К (той (те), хто (що) руйнує що-небудь), РУЇ́ННИК, РУЙНА́Ч, НИЩИ́ТЕЛЬ рідко. Рух руйнівників машин почався разом із виникненням машинного виробництва (з підручника); Руїнників прогнали ми далеко (М.
Словник синонімів української мови
руйнівник —
Руї́нник, -ка і руйнівни́к, -ка́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
руйнівник —
РУЙНІВНИ́К, а́, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (Нова іст.
Словник української мови в 11 томах