руйнівник
РУЙНІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто (те, що) руйнує що-небудь.
Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (з навч. літ.);
Людське милосердя закладається в душі ще з раннього віку, і цей момент не можна пропустити педагогам, щоб ростити дитину захисником, а не руйнівником природи (з газ.);
Хімічний елемент фтор, давно відомий як руйнівник речовин, тепер стає творцем (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)