руйнівний

РУЙНІВНИ́Й, а, е.

Який руйнує що-небудь.

На полях вистигають повноколосі жита, переливаються мідними струнами арф високі пшениці. Аж не віриться, що цією землею ще так недавно пройшла страшна, руйнівна сила (Ю. Збанацький);

Крім відокремлення князівств, на економічному становищі Києва [у XII ст.] і Київської землі тяжко позначалися руйнівні князівські усобиці і напади половців (з наук. літ.);

Якщо її [деревину] своєчасно не просушити, то при несприятливих умовах в її клітинах відбуваються певні біохімічні зміни, що сприяють руйнівній дії грибків (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. руйнівний — руйнівни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. руйнівний — див. нищівний  Словник синонімів Вусика
3. руйнівний — [руйн'іўний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. руйнівний — -а, -е. Який руйнує що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. руйнівний — НИЩІВНИ́Й (який має велику руйнівну, знищувальну силу); РАЗЮ́ЧИЙ, УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ) заст. (перев. про удар, вогонь із зброї тощо); ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (який завдає нищівного удару).  Словник синонімів української мови
6. руйнівний — РУЙНІВНИ́Й, а, е. Який руйнує що-небудь. На полях вистигають повноколосі жита, переливаються мідними струнами арф високі пшениці. Аж не віриться, що цією землею ще так недавно пройшла страшна, руйнівна сила (Збан.  Словник української мови в 11 томах